Прогулянки по Нац. природному парку „Подільські товтри”.

„Товтри - це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах НПП досягає 401 метрів над рівнем моря. Над оточуючою рівниною ця гряда піднімається на 60 - 65 м.” Національний природний парк „Подільські товтри” – це і багато об’єктів природозаповідного фонду, археологічних та історико-архітектурних пам’яток. Прочитав якось сусідню тему „с палаткой в Каменец-Подольск” http://tours-tickets.com.ua/forums/viewtopic.php?t=35573&start=0 , походив по лінках, які люб’язно підказав baboshyn , і задумався. Я кожний рік по кілька разів буваю майже в самому серці цього чудового природного пам’ятника. Мало того, я і непогано знаю той чарівний куточок Поділля, де пройшло моє дитинство, і який ми з друзями тоді об’їздили на велосипедах. Боже, як давно це було. Ну що ж, прийшов час знову прогулятися тими місцями, і не тільки.
На минулі березневі свята вдалося побувати в тих краях. 7 березня був у Кам’янці, а 8-го з сином трохи прогулялись. Ось про це кілька слів і фото.
Для початку заглянемо у Старе місто Кам’янця-Подільського. Стара фортеця.
1.

Каньйон річки Смотрич біля фортеці.
2.

На розі площі Вірменський ринок та вул. Домініканської. На передньому плані будинок Дворянського зібрання(1857-1893рр).
3.

Площа Польський ринок.
4.

Дзвіниця біля кафедрального костьолу(1646-1648рр).
5.

Тріумфальні ворота(1781р).
6.

Петропавлівський кафедральний костьол(XVI-XVIIIст) та Турецький мінарет(1670р).
7.

Вид на фортецю від костьолу,
8.

Та на церкву Святого Георгія(1851,1861)
9.

Польський магістрат (XIV-XIXст) та Вірменський колодязь (1638-1760рр)
10.

Последний раз редактировалось Дед Пихто Вт авг 10, 2010 20:23, всего редактировалось 5 раз(а).

Ще раніше було продумано кілька варіантів маршрутів одноденних прогулянок та можливість проведення кількаденного походу влітку. Цього разу був обраний маршрут, що показаний нижче ( генштаб 1:100000 М-35-114, 15км північніше м.Кам’янець-Подільський)


Взагалі то, ми мали б дійти вздовж Смотрича до Карачківець, подивитися там кілька цікавих товтр, ГЕС, а вже потім повертатися. Але ми скористалися запланованим скороченим маршрутом, тому що син натер мозолі на ногах, та і погода не дуже сприяла. Тож 8 березня, ще не було і 8-ї години ранку як ми вирушили на прогулянку із робітничого селища з цікавою назвою – Сахкамінь. Було пасмурно, на термометрі -6С, з перервами посипав лапатий сніжок. Вийшли на околицю селища біля костьолу, що стоїть на пагорбі (відм.290,1) обабіч автодороги Кам’янець-Подільський – Ярмолинці.
11.

Костьоли, щоправда як і церкви, стали звичними останнім часом в цих краях.
Взявши курс на с.Нігин, швидко дійшли до саду.Тут, в дитинстві, ми колись добряче бешкетували. Погляд назад, на селище.
12.

Костьол непогано виглядає здалеку .З правої сторони фото, на задньому плані видно рукотворні товтри. Це відвали доволі потужного Нігинського кар’єроуправління, яке добуває та переробляє місцеві вапняки. Зліва від костьолу видно завод по переробці вапняку, місцеві називають його „фабрика”. В роки
незалежної України кар’єроуправління майже перестало працювати. І, напевно, це добре. Але я відволікся. Обійшовши сад , підходимо до Нігина. Тут повертаємо направо, і йдемо по дорозі вздовж північної околиці села. Ось вже видно Нігинські товтри. Гряда Нігинських товтр простягнулася вздовж північно-західної околиці села більше як на кілометр.
13.

Пройдемося по верху вздовж неї. Переходимо місцеву щебеневу дорогу між селами Нігин та Залуччя, і просуваємось далі.
14.

15.

16.

17.

18.

Дійшовши до кінця гряди(відм.316,6), кидаю погляд назад.
19.

Ну що ж, тепер вниз до річки.
20.

21.

В місцевих лісах переважає граб. Вздовж стежки на кількох деревах помітки. Але що вони означають не знаю.
22.

Хвилин десять по лісі, і ось він – Смотрич
23.

24.

Ще трохи, і ми обережно, через щілину у скелі, по крутому борту каньйону спускаємось до річки.
Тут, біля річки, знаходиться кілька цікавих печер. Їх називають і Нігинськими, і Залучанськими, і Черчецькими.
25.

Ось стежка до однієї з печер,
26.

А ось вхід
27.

28.

Ще одна печера.
29.

Пам’ятний знак.
30.

За майже сорок років нічого не змінилося. Ось тільки не пригадую цьго пам’ятного знаку. Але ми і тоді, в дитинстві, знали, що в цих печерах ховались люди з навколишніх сіл від татар. Татари дізнались про це, але люди відмовились виходити. І тоді татари розпалили багаття біля входів, і люди загинули в диму. Пора йти далі вверх по річці до Залуччя.
31.

32.

Ще раз погляд назад.
33.

Ось і Залуччя з першим мостом.
34.

Другим мостом переходимо на правий берег, і ми вже в Черче.
35.

Трохи пройшовшись селом, ми слідуючим мостом знову переходимо на лівий берег.
36.

Піднімаємось до північної околиці села. Звідси відкривається непоганий вид на село і Смотрич, який тут робить петлю.
37.

Пора повертати до дому, але спочатку треба підкріпитися.
А в нього непоганий апетит.
38.

Сипонув добрячий сніжок.
Цією дорогою , мабуть, дуже рідко їздять і ходять.
39.

40.

Прямо, на фото, товтра, що на карті позначена відм.298,1.
41.

Йти стало важкувато. До капців налипали добрячі пласти чорнозему. Це вам не Полісся.
42.

Потихеньку ми знову вийшли на ту ж автодорогу з якої починали, але вже зі сторони Ярмолинців. І не було ще і третьої години дня, а ми вже сиділи в теплій хаті, і син розглядав свої натерті ноги.
І на сам кінець, а чому прогулянки, а не прогулянка? Сподіваюсь, що зовсім скоро будуть ще прогулянки, про які я тут розповім.

Последний раз редактировалось Дед Пихто Вт авг 10, 2010 20:29, всего редактировалось 1 раз.

Травневі свята. І ось знову я на Поділлі. Час на прогулянку товтрами викроїв тільки 4 травня. І ввечері треба було виїжджати додому, бо 5-го вже на роботу. Прогулянка була по слідуючому маршруту.


На нашому шляху були Вербецька товтра (Чотири кавалери) та Кармелюкова гора. Вони належать до популярних об’єктів НПП”Подільські товтри”, і туди часто возять екскурсантів з Кам’янця.
І цього разу Віктор, мій син, вирушив зі мною. Погода була не дуже. Парило, то йшов дощик, то визирало сонце. Ми взяли з собою парасольки і о 8-й годині вже чимчикували вздовж залізничної колії до станції Нігин. Ось і станція. Звідси можна виїхати до Києва поїздом Кам’янець-Подільський – Київ. Скільки пам’ятаю на станції були печі по випалюванню вапна. Стоять і працюють вони і зараз.
1.

Виходимо за станцію в напрямку села Вербка. З правого боку з’являється Вербецька товтра (Чотири кавалери)(в.303,6). Фотографуємо її здалеку, але до неї не йдемо.
2.

Ось і Вербка. Перед селом з лівої сторони товтра(346,0). Якщо я не помиляюся, її називають Високий горб або товтра Висока.
3.

Йдемо по селу, а село чимале. В центрі села Дмитріївська церква (1909р), що є історико-архітектурним пам’ятником НПП.
4.

В кінці села знову можна побачити Чотири кавалери, тільки вже з півдня.
5.

За селом зліва ще одна товтра. І знову якщо не помиляюсь, її називають Вербецька гора(335,1).
6.

На перехресті звертаємо вліво на Привороття Друге. Йдемо вверх.Перед Привороттям з правого боку знову товтра. Як вона називається, на жаль, не знаю.
7.

Спуск по висипаній дорозі вниз через Привороття з кількома хатами. Зліва товтра Збручевиця , з правого боку Кармелюкова гора, внизу річка Мукша з греблею і Старим ставом.
9.

Збручевиця
10.

Кармелюкова гора
11.

Переходимо греблю через місток. З лівої сторони нижче греблі старий, напіврозвалений млин. А колись давна він працював, і, кажуть, сам Устим Кармелюк приходив сюди до дочки мельника.
12.

13.

Спускаємось вниз до млина та річки. Світить сонце і час перекусити.
14.

15.

Перепочивши, знову переходимо через місток, і йдемо вздовж правого берега ставу . Повертаюсь назад і фотографую Кармелюкову гору.
16.

Скоро підходимо до Нового ставу. Його появу тут я вже пам’ятаю.
17.

Йдемо далі чудовою лісовою дорогою вздовж ставка.
18.

Ставок закінчився, а з ним і дорога перетворилася в стежку.
19.

Вздовж Мукши, лісом по стежці, доходимо до села Чечільник.
20.

21.

Звідти повертаємо на північний захід в напрямку кар’єрів та селища Сахкамінь. Трохи проходимо через ліс і виходимо до кар’єрів.
22.

23.

Бункер підривників
24.

25.

Колись їх у цьому лісі було кілька невеликих. Зараз майже весь ліс, з південної сторони Сахкаменя знищено, разом з лісовими товтрами (на карті заштриховано синім) Мене це вразило. Як давно я тут не був. Немає того лісу де, в дитинсві ми з друзями, весною шукали підсніжники та інші квіти, літом збирали гриби та суниці, зимою катались на лижах та бігали з „Сменою-8” за оленями... Ось і селище, десь біля 14-ї години, подорож закінчена. До нових прогулянок!

Цього разу прогулянки почалися 3 липня з Старого міста Кам”янця-Подільського. Ми вже давно з сином хотіли провідати Хрестовоздвиженську церкву 1799-1801рр., що в передмісті на Карвасарах. Ще в дитинстві я вперше почув цю назву. Вона мені дуже подобалась, хоча й не знав що воно означає. До цих пір, якщо місцеві кажуть „на Карвасарах”, то це Бог зна де. Отож ми залишили авто на площі Вірменський ринок і подалися до Старого мосту. Пройшли біля костьолу Святої Трійці 1750-1765р.
1.

По старих кам”яних сходах спустилися до Смотрича з східної сторони мосту. Перейшли на інший берег річки, і ось вона церква.
2.

На задньому плані – Папська башта фортеці.
На жаль вона була зачинена, тому налюбувавшись нею ззовні, ми по підвісному пішохідному містку, що розгойдувався, перейшли на правий берег Смотричу. Фортеця з підвісного містка. Башти Папська, Ковпак та Тенчинська.
3.

Далі я вирішив прогулятися через Старе місто до Новопланівського мосту, а потім по Руській, вздовж Смотрича, зі східної сторони, повернутися до Старого мосту. Цим маршрутом рідко ходять екскурсанти.
Гончарна башта(1583р-поч.XVIст) з Новопланівського мосту
4.

Ось вона зблизька.
5.

Скільки пам”ятаю, ще з дитинства, поряд з нею знаходиться ресторан „Стара фортеця”. Звідти дорога йде вниз до річки.
6.

Ось Різницька башта (XIII-XVIст)
7.

Кравецька башта (XIV-XVIIст).
8.

Ці башти відносяться до системи східних міських укріплень. Назви вони отримали від цехів ремісників, які відповідали за них. Далі прохожу біля Казарм фортеці (1760-1788рр.), і вихожу до комплексу споруд Руської брами.
9.

10.

11.

12.

13.

А ось і дорога до Старого мосту.
14.

Декілька років тому був там, дякую за фотографії, згадав прогулянку. Крім замку, спускались аж до річки, правда в іншому місці чим оце на фото. Знайшли невеличку печеру.

Декілька років тому був там, дякую за фотографії, згадав прогулянку. Крім замку, спускались аж до річки, правда в іншому місці чим оце на фото. Знайшли невеличку печеру.

Дуже дякую! Ви перший, хто відгукнувся на цю тему. Нічого, скоро доберемось і до Вашої печерки, і до Бакотської затоки з Скельним монастирем, і до урочища Совиний яр, і до печери Атлантида. Може вже хтось там бував, і поділиться своїми враженнями?

Были когда-то в Бакотском монастыре. Красиво... Как и все на Днестре.

4 липня ми з сином вирішили таки дійти до Карачківець, до яких ми не дійшли в березні.
Маршрут був такий.


Погода була чудова і ми з хорошим настроєм зранку вирушили на прогулянку. Від залізниці пішли вліво по краю лісу до перехрестя, щоб звідти піти до Цикови. Цей ліс це пам”ятка природи місцевого значення „Циківська дубина”. Місцеві його так і називають. На стежці, вже майже біля перехрестя, лежала старезна повалена лісова черешня
15.

Було видно, що впала вона зовсім недавно, але черешень вже не було, напевно об”їли дітлахи. В дитинсві ми теж любили ходити в ліс по черешні. Збирали ті що лежали під черешнею, бо залізти на неї майже завжди було не просто. До цих пір пам”ятаю гіркуватий смак тих маленьких чорних черешень. Знайти солодкі це була рідкість. З лісу ми повертались радісними, з руками та обличчями замурзаними черешнею в синій колір. Дорога до Цикови – це вузька висипана місцева дорога.
16.

На підйомі нас наздогнала ГАЗель.Водій притормозив і люб”язно запропонував нас підвезти. Ми з вдячністю відмовились, і він здивований поїхав далі. Дійшли до Цикови. Вздовж вулиць росте багато вишень. В центрі села повернули на захід, і вийшли на дорогу до Карачківець.
17.

Сонце припікало. Невдовзі з”явились Карачківці.
18.

Ми пішли вниз до річки. З вулички виїхала вже знайома нам ГАЗель. Водій просигналив нам, та приязно, як старим знайомим, посміхнувся. В річці місцеві хлопці ловили рибу. З правого берегу Смотрича за містком вже було добре видно товтру Сокіл, що знаходиться на територіїї заказника загальнодержавного значення „Сокіл”.
19.

20.

21.

Від річки ми почали підніматися по польовій дорозі на південь, тим самим зрізаючи петлю Смотрича. Як же гарно тут! Тиша, на душі спокій і відчуття якоїсь первозданності.
Карачківці і товтра Сокіл
22.

І знову спуск до річки. Ми йдемо до ГЕС. Пам”ятаю, я був тут малим в 60-ті, вона тоді працювала.
23.

24.

О, тут чимало народу.
25.

Переходимо на лівий берег і піднімаємось по лісовій дорозі на схід.
26.

Ліс закінчується і повертаємо на південь, вздовж лісу. Потім знову ліс, і накінець виходим на місцину, звідки вже видно Сахкамінь, а також товтру Чотири кавалери і Кам”янець-Подільський цементний завод.
27.

28.

До цемзаводу звідси по прямій, напевно, кілометрів з п”ятнадцять. Ось вже поряд і виробничі споруди Нігинського кар”єроуправління.
29.

Стежка через поле.


Ми майже дома. До зустрічі.

Я очень люблю черешню. Поэтому каждый год, когда она поспевает, с семьей приезжаю, хотя бы на недельку, в небольшой рабочий поселок в восемнадцати километрах от Каменца-Подольского, к своей любимой теще, у которой этой черешни в изобилии. Не в пример прошлому году, в этом году ее было навалом, также как и вишен.
1.

2.

3.

4.

Цены на них на рынке в Каменце удивляли - около 40 гривен за ведро. Но, я немножко отвлекся.
В этот раз мы с сыном решили съездить туда, куда я давно хотел попасть - к Бакотской затоке. Планировали съездить на пару дней с ночевкой. Думали поставить палатку на берегу, сын собирался половить рыбу, а я немножко погулять. Погода, правда, не радовала, но 28 июня мы решили ехать. Туда поехали через Дунаевцы и на Старую Ушицу. Я предполагал, что дорога там плохонькая, но не думал, что настолько. Я то не сильно расстроился, но тем, кто будет ехать со стороны Хмельницкого, и захочет немножко срезать, я бы этого делать не рекомендовал. Лучше ехать через Каменец - Подольский.




На въезде в село Грушка стоит знак "Кемпинг" и стрелка, показывающая в направлении Каштановки. В разговоре с женщиной, стоявшей у этого знака выяснилось, что если стоять с палаткой у Бакотской затоки, то нам туда, а если к монастырю - то ехать дальше по дороге в сторону Старой Ушицы. Как мы ехали отмечено на карте. Дорога ужасная, особенно за Каштановкой. В принципе доехать можно на любом авто, но лучше на внедорожнике. Исключением является последний участок, метров пятьсот, из 6 км от Грушки. Дорога идет на спуск, и при дожде без трех-четырех здоровенных пассажиров выбраться оттуда на простой машине будет непросто. Честно скажу, я не ожидал, что здесь "все так запущено", и что места тут довольно дикие.
5.

6.

Удивил шлагбаум в конце спуска и домик, на котором было написано, что это НПП "Подільські товри" и посещение его платное. Шлагбаум был открыт, а будочка наоборот -закрыта. Ниже шлагбаума мы ехать не стали, так как даже не при очень влажной почве мы могли оттуда не выехать. Несколько десятков метров к берегу мы прошли пешком.
7.

8.

. У меня была с собой распечатка генштабовской километровки этого участка. Я смотрел на карту и никак не мог понять куда же мы приехали. То, что я видел на карте и в действительности (контуры затоки и растительность), никак не стыковалось. Я понял, что тут что-то не так. Как только я добрался до интернета, а это было уже дома, то решил глянуть, как Бакота выглядит из космоса. Все стало на свои места. Хорошо здесь . Были и места под палатки и кострища, но людей не было. Погода обещала неминуемый дождь. Мы посовещались с сыном, и решили смываться пока это еще можно сделать. Обратный путь, как обычно, показался короче. При подъезде к Грушке начался cильный, но кратковременный дождь.

В Грушке мы повернули направо. Не успели нарадоваться более-менее нормальной дороге, как увидели арку и рядом указатель, которые сообщали, что если мы хотим увидеть Бакотский монастырь, то нам направо. Доехать по указателях до самого монастыря не получилось. Дорога до монастыря проселочная и до поворота вправо (показано синим) отсыпана отсевом. От поворота дорога представляла собой месиво из грязи и была проходима только для внедорожников. Мы поехали дальше по отсыпанной дороге в сторону Днестра. Опять уперлись в шлагбаум с будочкой. На этот раз он был закрыт и присутствовал охранник. Я вышел поговорить. Дальше за шлагбаумом у Днестра находились дачи, и как было видно по всему, дачи не простого народа. Охранник сказал, что при такой погоде, съехать нам к самой реке нереально. Рассказал как проще добраться до монастыря. Машину мы оставили, там где на карте красная точка. Ориентир, слева, параллельно дороге со стороны монастыря (на карте обозначен красным крестом), видно часть металлической трубы. Оттуда минут двадцать ходу до монастыря. Сначала дорога идет поверху, потом начинается спуск по оборудованной тропе. Фото идут в той очередности, как были произведены снимки.
9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

23.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

31.

31.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

46.

47.

48.

49.

50.

Ваш покорный слуга на фоне днестровских красивостей.
51.

В непосредственной близости от монастыря есть три родника. У каждого из них вывешена информация местной СЭС о составе и качестве воды. Товарищей взымающих мзду я не обнаружил. За все время моей прогулки встретил у монастыря парня велосипедиста с фотоаппаратом и девушку с молодым мужчиной. Прогулка произвела на меня чудесное воздействие. Славное там место. Не успел я вернуться к машине, как снова полил ливень. Пока мы проехали 4 км до автодороги Каменец-Подольский - Старая Ушица он немного помыл авто и прекратился. Мы решили не ночевать, а возвращаться. Планировали заехать еще в урочище Совий Яр, которое является достопримечательностью НПП " Подільські товтри" и находится на пересечении автодороги с речкой Студеница. В самом низу у речки я съехал с дороги и мы остановились. Сделал несколько фото.
52.

53.

54.

Неплохо было бы по Студенице пройтись до Днестра. Снова начал капать дождь и мы поехали дальше. Дорога до Каменца очень живописна, с затяжными спусками, подъемами и крутыми поворотами.
Все прошло не так как мы планировали, но в общем то поездка удалась. Получилась неплохая разведка местности. И надо будет непременно как-то сюда еще наведаться на несколько дней, но уже без автомобиля.

И надо будет непременно как-то сюда еще наведаться на несколько дней, но уже без автомобиля.

Очень правильная мысль!
(я так и поступил)

Очень люблю такие дороги: фото и фото
В тех местах их есть ещё:




но вы, похоже, туда не заглянули (хотя были совсем рядом)

Да черешня в тех краях растет в изобилии.
Причем дикая вдоль дорог и полей. Мы ее так объелись ммм...

Теперь буду делать для себя шерешневые туры )))
Так классно срывать с дерева и есть сразу же!!!